Досвід населення острова пасхи може стати уроком для марсіанських колоній

0
23

Робота опублікована в журналі plos one. Острів пасхи (місцева назва — ропа-нуї) вважається одним з найвіддаленіших місць на планеті, де проживають люди. Антропологи з бінгемтонського, вашингтонського та університету арізони (сша) вивчили, як складні структури спільноти острова допомогли його населенню вижити в ізоляції до контактів з європейцями.

Треба сказати, що, незважаючи на невеликі розміри — 163 квадратних кілометри, — на острові проживали кілька кланів дрібних спільнот, які зберігали і культурний, і фізичний поділ. При цьому відстань між ними могло досягати всього близько 500 метрів.

Останки жителів і аналіз їх днк свідчать про те, що вони не виходили заміж і не одружувалися далеко від дому, та й взагалі не прагнули йти далеко, тим самим захищаючись від такого явища, як культурний дрейф. Цей термін прийшов з генетики: у цій сфері він означає випадкову зміну частот алелів і генотипів, що відбувається в невеликій поліморфної популяції при зміні поколінь.

Але в разі рапа-нуї маються на увазі не генетичні, а культурні зміни. Адже одне з головних завдань маленької та ізольованої популяції людей-успішно передати важливі знання та навички. Якщо ж носій цих навичок раптово помер, не встигнувши передати їх майбутньому поколінню, у останнього можуть виникнути серйозні проблеми, аж до зникнення самої популяції.

Саме така катастрофа, на думку вчених, сталася, наприклад, в тасманії, де корінні жителі втратили навички рибальства, які практикували народи в сусідній австралії. Завдяки побудові різних комп’ютерних моделей подібних спільнот дослідникам вдалося з’ясувати, що маленькі групи зберігають більшу культурну різноманітність, ніж великі популяції.

Це підтверджується і етнографічними даними: традиційні спільноти, як правило, вкрай консервативні і уникають будь-яких змін, якщо на те немає вагомої причини. Стратегія вірна з точки зору виживання, адже неправильні рішення для таких груп можуть мати фатальні наслідки.

Чим більша кількість маленьких груп зберігають культурну самобутність, чим рідше вони контактують з сусідами, тим сильніше виграє популяція в цілому, зберігаючи корисну інформацію, навіть якщо загальна чисельність населення мала. Отримані результати, на думку авторів роботи, варто використовувати при створенні в майбутньому поселень на марсі.